Ключовi тези про стан і трансформацію системи управління Збройних Сил України:
🔶Осмислення війни неможливе без вивчення історії та аналізу попередніх помилок. Лише історичний досвід управління військами дозволяє уникнути повторення провалів у сучасних умовах.
🔶Розгортання армійських корпусів — не радянський рудимент, а вимога часу. Попри критику, ідея відновлення корпусної ланки в управлінні ЗСУ довела свою ефективність під час повномасштабної війни.
🔶Початкова реформа системи управління ЗСУ у 2019–2020 роках була завершена лише на стратегічному рівні. Оперативний і тактичний рівні залишилися фактично нереформованими, що призвело до збоїв під час вторгнення.
🔶Брак підготовлених органів управління та автоматизованих систем у 2022 році критично вплинув на ефективність командування. Рішення часто приймалися вручну, що спричиняло втрату ініціативи на нижчих рівнях.
🔶Система «Кропива» та інші рішення впроваджувалися всупереч формальним заборонам. В умовах війни нові підходи в управлінні іноді випереджали готовність системи до змін.
🔶Відсутність стратегічного органу управління розвідкою була критичною помилкою. Її довелося компенсувати залученням цивільного космосу та створенням вертикалі обміну інформацією.
🔶Підготовка нової ієрархії «корпус — дивізія — бригада» розпочалась у 2022 році, але частково була заблокована. Корпус ДШВ так і не розпочав підготовку, хоча ідею підтримали США та Британія.
🔶Майбутній успіх залежить не від назв органів, а від їх технічної бази, автоматизації, аналітичної здатності та професійної гнучкості. Управління має розвиватися як інтелектуальний центр ухвалення рішень на основі аналізу великих обсягів даних.

Треба будувати абсолютно нову архітектуру безпеки Європи. І цей союз без України неможливий.

Бо у нас найбільша армія на континенті, яка знає, як стримувати Росію. Ми єдині маємо армію, яка вміє вести сучасну високотехнологічну війну.

Треба об'єднуватися і спільно працювати у напрямку передових технологій, посилення виробничих можливостей та консолідації ресурсів. Саме це приведе нас до технологічної переваги, і як наслідок - дасть гарантії власної безпеки.

Більше на цю тему за лінком https://www.pravda.com.ua/columns/2025/05/9/7511519/

В цьому вiдео розказав про боротьбу з усталеною старою радянською системою управління. Ключовi думки з виступу:

🟢Криза — це ситуація, де не діють правила та немає часу на помилки. У таких умовах лідер має діяти швидко й самостійно.
🟢Лідером не народжуються, ним стають через досвід, професіоналізм і роботу над собою. Важливі як вроджені якості (мужність, впевненість), так і набуті (знання, розум, досвід).
🟢Лідер має вміти створювати сенси та надихати ідеєю. Це головне в кризовій ситуації — сформулювати ідею, яка об’єднає людей навколо неї.
🟢Добре серце — основа довіри. Люди мають відчувати турботу й захищеність від лідера, тоді зростає ефективність команди.
🟢Лідер має делегувати повноваження, не боячись помилок підлеглих. Атмосфера, де не бояться помилятися, — запорука здорової роботи команди.
🟢Вміння слухати — ключова риса комунікації. Не тільки говорити, але й чути своїх людей — ознака зрілого керівника.
🟢Мотивація — це не винагороди, а енергія, яку лідер передає колективу. Вона виникає природно, коли колектив вірить у сенс спільної справи.
🟢Емоційний інтелект — це здатність керувати власними емоціями та впливати на стан інших. Без цього не можливо бути ефективним у складних обставинах.
🟢Справжній лідер несе відповідальність за людей навіть після свого відходу. Колектив, звиклий до гідного ставлення, не зможе працювати інакше.
🟢Під час війни лідер повинен мати й відстоювати власну думку — навіть у конфронтації з вищим керівництвом. Ціна рішень — людські життя.
🟢Війна навчила бачити нову природу майбутніх конфліктів і глобальної безпеки. Залужний почав працювати над науковим описом нового типу війни.
🟢Найбільша цінність у війні — це люди. Жодна зброя не має такої цінності, як звичайний українець, тому людський ресурс треба берегти понад усе.

Доля офіцера важка і непередбачувана. Не кожному вона під силу. Але саме вона розставляє правильних людей на життєвому шляху.
Дякую за науку і службу. Пишаюся нашим знайомством і дружбою.

З Днем Народження, Сергію Івановичу!

Вручив вірчі грамоти Генсеку Міжнародної морської організації Арсеніо Домінгесу. Поговорили про співпрацю, боротьбу з "тіньовим флотом" та потреби України для розвитку морського потенціалу.

Україна - морська держава. І ми тримаємо цей курс, навіть у шторм.

Російсько-українська війна повністю змінила характер війни, а успіхи на полі бою тепер залежать від можливостей в технологічному розвитку.

Про це і не тільки говорив на форумі оборонних технологій Україна – Британія, організованому RUSI.

Повний текст виступу - за лінком https://www.pravda.com.ua/columns/2025/04/25/7509135/

Цими днями ми відзначаємо річницю звільнення Чернігова. Міста, яке стало символом незламності. Його боронили звичайні українці: добровольці, тероборонівці, військові. Зі зброєю та незламним духом. Саме такий дух сьогодні презентує ця виставка. Тут, у Британському танковому музеї, тепер можна побачити танки та бронетехніку, привезені прямо з фронту в Україні.

Понад сто років тому вперше на полі бою з’явився танк, і він змінив перебіг Першої світової війни. Це була революція - броньована машина, здатна прорвати траншеї, зламати патову ситуацію.

З 2022 року ми отримали від західних партнерів різну допомогу, включаючи танки та бронетехніку. Вони мають потужну броню і врятували не одне життя українського військового «на нулі». І за цю допомогу ми дуже вдячні.

Але в той же час ця війна показала й інше: найпотужніша бронетехніка втрачає ефективність перед новітніми викликами - дронами, високоточними ударами, цифровою розвідкою. Танки вже не є гарантією перемоги. Світ стоїть на порозі нової військової епохи.

Ось основні тези:
📢 Росія повністю знехтувала принципами гуманного ставлення до військовополонених і цивільних, тоді як Україна намагається зберігати моральні цінності навіть у війні.
📢 Міжнародні юридичні механізми малоефективні: звернення до Міжнародного кримінального суду не дали результатів, а приватні канали обміну заручниками більше не працюють.
📢 Британія залишається унікальним союзником України, маючи безпрецедентну підтримку з боку і уряду, і опозиції.
📢 Важливу роль у підтримці України відіграє освіта, зокрема створення українських шкіл британського формату та збереження культурної спадщини через архіви і бібліотеки.
📢 Українські студенти в Британії — дуже активна і впливова громада, яка бере участь у стратегічних акціях і має успішне представництво в провідних компаніях.
📢 Західне суспільство живе в ілюзії безпеки, породженій епохою лібералізму; це потрібно змінити через дипломатію, інформування та активну участь у формуванні нового суспільного договору.
📢 Європа поки не готова до реальних загроз, але саме через російську агресію, можливо, усвідомлення прийде — хоча, на жаль, це може статися запізно.

Основнi тези виступу:

🔴 Гарантії безпеки — це ключова складова перемоги, яка має включати не лише військовий захист, а й упевненість, що майбутні покоління житимуть у мирі.
🔴 НАТО у нинішньому вигляді не може забезпечити реальні гарантії безпеки, бо його ресурси та військові доктрини не відповідають масштабній війні, подібній до тієї, що триває в Україні.
🔴 Наявна структура НАТО застаріла, і країни Альянсу, особливо в Європі, не готові до реальної війни — як у військовому, так і в політичному сенсі.
🔴 Україна повинна розраховувати насамперед на себе, адже саме її спроможність створити ефективну систему безпеки стане основою нового порядку.
🔴 Нова архітектура європейської безпеки, на думку Залужного, має будуватись навколо ініціативи JEF (Joint Expeditionary Force), яка вже має управлінську систему та потенціал.
🔴 Основні перешкоди для вступу України в JEF — позиція Великої Британії (через власні обмеження) та Польщі (яка хоче першочергового членства).
🔴 Парадоксально, але Путін і Трамп своєю поведінкою можуть підштовхнути Європу до створення нової безпекової структури, яка стане реальною альтернативою старій системі.

"Що б ви хотіли сказати молоді?" - запитали мене студенти Львівського університету ім.Франка.

Майбутнє України залежить від нинішньої молоді — саме вони стануть прем’єр-міністрами, президентами, керівниками, які будуть будувати економіку й ухвалювати важливі рішення. Ніхто інший не зробить це за них, і лише від їхніх знань, відповідальності та дій залежить, чи буде існувати держава. Вони мають цінувати можливість вчитися та готуватися до майбутнього, яку їм дають захисники на фронті.